Чанц слухав Берлаха неуважно, поклав ногу на ногу і зауважив:

— Нам відомо тільки те, як убили Шміда.

— Звідки вам може бути це відомо? — спитав здивований комісар після паузи.

— Кермо в автомобілі Шміда розташоване зліва, кулю ви знайшли також з лівого боку вулиці, якщо дивитися з машини. У Тванні чули, як усю ніч працював мотор. Убивця зупинив Шміда на дорозі з Ламбуена до Тванна. Можливо, Шмід знав убивцю, бо інакше не зупинився б. Він відчинив убивці праві дверцята і повернувся назад за кермо. У цей момент його застрелили. Шмід не підозрював про наміри убивці.

Берлах трохи подумав і сказав:

— А зараз я хотів би все ж таки викурити сигару.

А після того, як припалив, додав:

— Маєте рацію, Чанц, приблизно так все і мало би виглядати із цим убивством, я хотів би вам вірити. Але це не пояснює, що робив Шмід на дорозі із Тванна до Ламлінгена.

Чанц зауважив, що під плащем на Шмідові був фрак.

— Цього я не знав, — сказав Берлах.

— Ви що, не бачили труп?

— Ні, я не люблю мертвих.

— Але це було і в протоколі.

— Протоколи я люблю ще менше.

Чанц промовчав.

Берлах сказав:

— Але це тільки ускладнює справу. Що робив Шмід у фраку біля ущелини Тваннбах?

Чанцові здавалося, що це, навпаки, спрощує справу. Поблизу Ламбуена точно живе небагато людей, які організовують вечірки для гостей у фраках.

Він витяг невеличкий кишеньковий календарик, який, за його словами, належав Шмідові.

— Я дивився у нього, — кивнув Берлах. — Нічого важливого там немає.

Чанц заперечив:

— На середу, другого листопада, Шмід запланував собі щось, позначене літерою «Г». Згідно з висновком судмедексперта, незадовго до півночі цього ж дня його вбили. Наступне «Г» стоїть навпроти середи, двадцять шостого, а потім у вівторок, вісімнадцятого жовтня.

— Це «Г» може означати що завгодно, — сказав Берлах. — Жіноче ім'я, наприклад, або щось інше.

— Навряд чи це жіноче ім'я. Подругу Шміда звати Анна, а він був серйозним чоловіком.

— Про неї я також вперше чую, — зізнався комісар і додав, побачивши здивування Чанца, — мене, Чанц, цікавить тільки те, хто вбив Шміда.

Той ввічливо відповів:

— Звичайно, — похитав головою і засміявся. — Що ви за людина, комісаре Берлах?

Берлах цілком серйозно відповів:

— Я великий старий чорний кіт, який любить ловити мишей.

Чанц довго не знав, що на це відповісти, і нарешті сказав:

— Кожного дня, який позначений літерою «Г», Шмід вбирався у фрак і їхав кудись у своєму «мерседесі».

— А це ви звідки знаєте?

— Від пані Шьонлер.

— Он воно як, — відповів Берлах і помовчав. Але потім додав: — Усе це факти.

Чанц уважно подивився на обличчя комісара, запалив цигарку і, повагавшись, сказав:

— Пан доктор Лютц сказав мені, що у вас є конкретний підозрюваний.

— Є, Чанце.

— Оскільки я ваш заступник у справі вбивства Шміда, чи не краще було б, якби ви назвали мені ім'я цього підозрюваного, комісаре Берлах?

— Бачите, — повільно сказав Берлах, зважуючи кожне слово так само ретельно, як і Чанц. — Моя підозра не базується на науковій криміналістиці, я не маю жодних доказів. Ви ж самі бачили, як мало мені відомо. Чесно кажучи, у мене є тільки ідея, хто б міг бути вбивцею, але той, кого це стосується, повинен ще дати докази своєї провини.

— Що ви маєте на увазі, комісаре? — спитав Чанц.

Берлах посміхнувся.

— Я мушу зачекати, поки достатньо буде непрямих доказів, щоб арештувати його.

— Якщо я повинен працювати разом із вами, було б добре знати, проти кого я маю скеровувати слідство, — ввічливо пояснив Чанц.

— Насамперед ми повинні бути об'єктивними. Це стосується як мене з моїми підозрами, так і вас із вашим розслідуванням. Я не знаю, чи підтвердиться моя підозра. Тому чекаю на ваше розслідування. Ви повинні встановити, хто вбив Шміда, незважаючи на мої підозри. Якщо вони правильні, то ви самі вийдете на цю людину, але, на відміну від мене, це буде спосіб безсторонній і науковий. Якщо ж я помиляюся і ви знайдете справжнього винного, то не буде необхідності називати ім'я людини, яку я даремно підозрював.

Вони помовчали, потім Берлах спитав:

— Ви згодні з такими методами праці?

Чанц помовчав кілька хвилин, перш ніж відповісти:

— Гаразд, нехай буде так.

— Що ви збираєтеся робити, Чанц?

Заступник підійшов до вікна.

— На сьогодні Шмід запланував «Г». Я хочу поїхати до Ламбуена і розвідати, що зможу. Я вирушаю о сьомій, так само, як це робив Шмід, коли вибирався до Тессенберга.

Він знову обернувся і спитав ввічливо, але ніби жартома:

— Ви поїдете зі мною, комісаре?